Тематика батьківських зборів
на 2017/2018 навчальний рік
1. Ніколи не кажіть, що у Вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме «Мені ніколи її любити».
2. Не сприймайте свою дитину як власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації життєвої програми, яку Ви задали, і досягнення поставленої мети, яку Ви поставили. Дайте їй право прожити власне життя.
3. Ніколи не навчайте того, чого самі не знаєте.
4. Учіть дитину самостійно приймати рішення й відповідати за них.
5. Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.
6. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
7. Ніколи не висловлюйте щодо оцінних тверджень («ти погана», «ти брехлива», «ти зла»), оцінювати треба лише вчинки.
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
9. Не ставтеся до дитини зневажливо.
10. Будьте послідовними у своїх вимогах.
11. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора.
12. Пам’ятайте: діти, яких люблять, стають дорослими, які вміють любити.
Для того, щоб допомогти вчителям та батькам порозумітися, психологи склали топ-10 питань, які стають наріжним каменем у їх стосунках. Ми пропонуємо до вашої уваги перелік з 10 ідей, які педагоги хотіли б донести до батьків своїх вихованців.
1. Дайте шанс новому вчителю. Зазвичай ми з острахом та недовірою ставимося до всього нового. Спробуйте зрозуміти та прийняти нового вчителя, тоді й ваші діти
зможуть це зробити.
2. Вчитель – звичайна людина. Пам’ятайте про те, що вчителі – такі самі люди, як і всі інші. В них бувають вдалі та невдалі дні, поганий чи хороший настрій.
3. Прийміть нові методи виховання. Сучасні діти дуже сильно відрізняються від своїх батьків, коли вони самі навчалися у школі. Навчальні програми та педагогічні методи постійно вдосконалюються. Ви маєте довіритися професіоналам.
4. Немає нічного страшного чи поганого в тому, що ваша дитина стала навчатися гірше. Не тисніть на неї. Особливо часто в середній школі для учнів починається період «американських гірок». Досвід невдач навчить їх у майбутньому долати труднощі.
5. Навчіться слухати. Для батьків їх діти найкращі у цілому світі, і досить часто вони не можуть спокійно слухати критику чи зауваження на свою адресу, сприймаючи це за особисту образу.
6. Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Дитині можна допомагати, але аж ніяк не виконувати завдання замість неї.
7. Цікавтеся успіхами у навчанні та справами у школі, навіть якщо ваша дитина навчається у старших класах. На жаль, батьки першокласників значно частіше спілкуються зі своїми дітьми та їх вчителями.
8. Вчителі теж мають право хворіти. Чомусь не всі батьки готові з порозумінням ставитися до того, що у вчителя може бути лікарняна відпустка. Більшість обурюється, коли вчителя немає на роботі хоча б тиждень.
9. Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо ви разом із чоловіком чи подругою збираєтесь поговорити про навчання, школу та вчителів, зробіть так, щоб ваша дитина не чула цієї розмови.
10. Звичайно, оцінки – це дуже важливо, але вони не є метою навчання. Не робіть трагедію з поганої оцінки за контрольну. Також не варто надмірно хвалити й за високі оцінки.
Джерело: "Освітня скарбниця"
Настав черговий навчальний рік, сезон домашніх завдань відкрито! Часом шкодуємо наших дітей: скільки всього їм задано додому, які складні сьогоднішні програми… Але, тим не менш, домашні завдання потрібно виконувати.
В деяких сім’ях виконання домашнього завдання – це такий-собі ритуал: увечері, коли батьки втомлені приходять з роботи, та й дитина вже починає позіхати, всі гуртом (частіше – мама з дитиною) всідаються «за уроки», і спільними зусиллями гризуть граніт науки. Чи правильно це? Чи мають батьки допомагати дитині виконувати домашні завдання?
Відповідь однозначна – так, але саме допомагати, тобто щось відкоригувати, часом пояснити незрозуміло сформульоване завдання, десь «підштовхнути» на правильну думку, перевірити якість виконання. Але в жодному випадку – не робити завдання за дитину. З двох причин: по перше, вчитель має знати реальні можливості учня; по друге, навчання – це особистий марафон кожного, а не естафета: «хто перший», «хто кращий»?! До речі, такі от естафети часто потім роблять ведмежу послугу, бо дитина може сама переплутати, де її можливості, а де заслуга мами (тата, бабусі, дядька-професора математики).
Перед тим, як черговий раз розв’язати задачу з фізики за своє чадо, подумайте, чого вчите цим дитину: вчите її НЕ мислити, адже ніхто не може мислити, міркувати за когось, так само, як не можна відчувати, любити, сумувати замість когось.
То що ж, не маємо дітям допомагати у виконанні домашніх завдань? – Зовсім ні. Батьки можуть бути біля дитини, коли вона читає чи пише, мають бачити, чим вона займається. Долаючи шкільні труднощі, дитина відчуває потребу у присутності доброзичливої людини. Можна, щоб, наприклад, дитина вголос прочитала матері чи батькові завдання, яке має виконати, адже часто буває, що важке завдання, вимовлене вголос, одразу стає більш зрозумілим. Діти дуже потребують батьківської уваги та похвали, тому Ви можете попросити чадо переказати прочитане, відповісти на запитання, стосовно вивченого матеріалу, - матимете нагоду і перевірити, і похвалити!
Звісно, якщо дитина має запитання, не розуміє матеріалу, батьки мають роз’яснити їй, щоби дитина могла продовжити роботу. Але впоратись із домашнім завданням, з усіма його труднощами – завдання саме учня. Якщо дитина не може цього зробити – доцільніше повідомити про це вчителя, а не виконувати завдання за неї.
За матеріалами: www.mama-tato.com.ua
• Не чекай, що твоя дитина буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
• Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив.
• Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб.
• Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі.
• Не принижуй!!!
• Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми.
• Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
• Дитина - це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід плоті. І крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на зберігання.
• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би , щоб робили твоєму.
• Люби свою дитину будь-якою - не талановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина - це свято, яке поки з тобою.
За матеріалами: ped-kopilka.com.ua
З настанням навчального року школяр отримує великі навантаження на організм. Особливо страждають хребет і очі. У школі на уроках за поставою стежать педагоги, а вибір правильного, грамотно влаштованого місця для занять вдома - виключно на совісті батьків.
Почнемо з того, як дитина сидить, коли робить домашнє завдання. Найчастіше - в напівтемряві, за обіднім або письмовим столом, розрахованим на дорослого, і на «дорослому» стільці. Стільниця при цьому перебуває на рівні підборіддя, плечі - вище вух, при цьому в поперековому відділі формується кіфоз (викривлення хребта опуклістю назад). Або дитина сидить боком на краєчку стільця, формуючи собі класичний сколіоз (бічне викривлення хребта). Або тримає книгу на колінах ... Для того щоб вірно облаштувати робоче місце дитини, потрібно знати декілька правил, які допоможуть уникнути безлічі проблем з його здоров'ям - наприклад, з опорно-руховим апаратом, зором.
«Корисне» освітлення. Стіл не можна ставити напроти вікна, - розповідає врач офтальмолог дитячої поліклініки Комсомольського району Світлана Жукова. - Усім відомо, що світло має падати тільки зліва. Можна розташувати джерело світла зліва і ззаду, але ні в якому разі справа - тоді на столі буде повне затемнення. Стіл, що стоїть навпроти вікна, - теж не краще рішення: промені сонця відбиваються від його поверхні, через що очі втомлюються. Якщо іншого варіанту немає, то від вікна стіл повинен стояти на відстані не менше 15 сантиметрів, ідеально - за півметра.
Для того, хто працює за столом, оптимальним джерелом освітлення є настільна лампа з абажуром конусоподібної форми на гнеться ніжці. У разі необхідності можна змінювати напрямок світла, уникаючи засліплення очей.
Якщо дитина носить окуляри, для роботи за компю’тером йому потрібні особливі окуляри з індивідуально підібраним фокусною відстанню. Лампа не повинна бути галогеновою, вона занадто яскрава. При висвітленні такої лампою очі швидко втомлюються. Якщо дитина робить уроки ввечері, однією настільної лампи мало. Не повинно бути різкого перепаду освітлення, тому включайте одночасно і верхнє світло, і настільну лампу, яка повинна знаходитися ліворуч. Потужність лампи рекомендується в межах від 60 до 80 ват. При її покупці загляньте в посвідчення гігієнічної реєстрації (а не тільки в сертифікат), де вказана область застосування. Може, сподобався вам освітлювальний прилад призначений, наприклад, для оптичних робіт.
А комп'ютер куди?
Комп’ютер не повинен стояти на письмовому столі школяра. На ньому, як правило, недостатньо місця для комп’ютера. Отже, відстань від монітора до очей дитини менше рекомендованих 50-70 сантиметрів. Навряд чи знайдеться багато сімей, які зможуть розмістити в дитячій кімнаті відразу два столи, тому як компроміс можна вибрати стіл зі стільницею, розташованої кутом. Тоді монітор займе кут стола і буде перебувати на відстані витягнутої руки. До того ж вистачить місця, де можна писати і малювати.
ДО РЕЧІ. Школярі молодших класів не повинні перебувати за комп’ютером більше 40-45 хвилин в день. А першокласники-шестирічки можуть освоювати комп’ютер всього 15 хвилин в день в другій половині дня.
Меблі повинні бути відповідними!
Основний критерій у виборі меблів для школяра - їх відповідність зросту дитини.
Стільці повинні забезпечувати підтримку спини і одночасно бути зручними.
Ідеальний стілець - той, що допускає регулювання висоти, а також положення спинки і підлокітників. Підлокітники важливі тим, що зменшують навантаження на хребет.
Вибираючи стілець, стежте за тим, щоб він був досить глибоким. Оббивний матеріал повинен виключати ковзання і бути повітропроникним. Слідкуйте за тим, щоб нахил спинки по відношенню до сидіння становив близько 105-1100.
Правильно підібрана висота робочої площини стола повинна бути на рівні висоти передпліччя, зігнутого в ліктьовому суглобі в положенні сидячи.
НА ЗАМІТКУ. Дитина сідає за стіл і ставить руку на лікоть, пальцями намагаючись дотягтися до скроні. Вдалося це зробити без напруги - значить все добре. Якщо пальці виявилися вище скроні або не дістають до нього, значить стіл високий або низький.
Відстань від очей до робочої поверхні при письмі або читанні має складати 35-40 сантиметрів. При роботі з комп’ютером воно повинно бути трохи більше: 45-48 сантиметрів. Оптимальний кут зору по відношенню до робочої поверхні - 50-600. Щоб при роботі з комп'ютером не провисала рука, можливе використання пристосування у вигляді подушечки, закріпленої на підлокітнику крісла.
 |  |
Молодшого школяра дуже важливо привчити до правильної посадки, тоді у вас не буде проблем в більш старшому віці. Правильна посадка - це, перш за все, пряма спина. Потрібно, щоб дитина повністю сиділа на стільці, а не тулилася на самому краю. Ноги повинні спиратися на підлогу. Сидіти потрібно близько до столу, так як далека посадка викликає викривлення хребта. Монітор комп’ютера повинен знаходитися навпроти дитини, а не збоку.
Темперамент - виявлення в житті й діяльності людини типу її нервової системи.
Термін «темперамент» належить Гіппократу й означає в перекладі «співвідношення частин». Гіппократ вважав, що темперамент визначається порушенням у співвідношенні чотирьох головних рідин у тілі людини: крові («сангвініс»), лімфи («флегма»), жовчі («холе») і чорної жовчі («мелане холе»). Так і виникли назви чотирьох типів темпераменту, які збереглися до нашого часу: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.
Холерика відрізняє підвищена збудливість, неврівноваженість поведінки. Він запальний, прямолінійний. Може бути агресивним. Холерик схильний до бурхливих емоційних спалахів, різких змін настрою. Він енергійний, наполегливий, рішучий, безстрашний. Любить ризик, захоплюючі пригоди й історії. Холерик важко іде на компроміс, не прислухається до думки інших, занадто самостійний. Спить мало, прокидається рано. У їжі невибагливий, може їсти великими шматками. Холерик здатний на необдумані вчинки. Він галасливий і задерикуватий. Але періоди активності змінюються періодами млявості.
Флегматик повільний, мовчазний, спокійний. Фантазує мало, грається спокійно, негаласливо. Не любить ігри, у яких потрібна швидкість, спритність. Розмовляє повільно, з паузами. Не любить нове. Мало рухається, любить поспати, засинає легко, прокидається пізно. Має гарний апетит, у їжі невибагливий. Любить порядок: п'є лише зі своєї чашки, їсть лише своєю ложкою, грається лише своєю іграшкою. Флегматик наполегливий, дисциплінований, слухняний і пунктуальний. Самостійно приймати рішення йому складно, тому він спокійно надає право вибору іншому.
Меланхолік має багатий внутрішній світ, тому часто буває задумливим і сумним. Якщо засмутиться, плаче довго й гірко. Насторожено ставиться до чужих людей, однолітків. Але з тими, кого любить, відкритий, довірливий і добрий. Меланхолікові подобається бути на самоті. Він швидко втомлюється, важко переключається з одного виду діяльності на інший. Засинає пізно, багато фантазує, розмірковує. Зранку прокидається в похмурому настрої. Любить тепло, не любить спорт. Такій дитині потрібно, щоб у родині була людина, якій можна довіритися й отримати розуміння й увагу.
Сангвінік рухливий. Сльози з'являються миттєво, але він швидко заспокоюється. Легко переключається з однієї справи на іншу. Батьків дитини-сангвініка непокоїть її неакуратність, незібраність, несерйозність. Зате такі діти приємні у спілкуванні, фантазери. Сангвінік легко засинає й прокидається, встає рано. Любить рухливі ігри. Бути непостійним — властивість цього темпераменту. Діти-сангвініки миролюбні, не пам'ятають образи, не жадібні.
Немає поганих і гарних темпераментів. У чистому вигляді темперамент проявляється рідко. Людей з яскравим темпераментом не так багато, але вони все ж таки зустрічаються.
Немає поганих і гарних темпераментів. У чистому вигляді темперамент проявляється рідко. Людей з яскравим темпераментом не так багато, але вони все ж таки зустрічаються.
Темперамент впливає на обробку та сприйняття інформації, отже, і на основні пізнавальні процеси, зокрема на пам'ять.
Сангвінікові потрібно 5—8 повторень, щоб запам'ятати інформацію, але зберігається вона недовго.
Флегматик потребує 12—13 повторень і запам'ятовує інформацію на все життя.
Холерикові достатньо 4—5 повторень, але він зберігає інформацію дуже довго.
Що стосується меланхоліка, то 17—20 повторів допомагають запам'ятати інформацію, але вона швидко забувається.
Сангвінікові потрібно 5—8 повторень, щоб запам'ятати інформацію, але зберігається вона недовго.
Флегматик потребує 12—13 повторень і запам'ятовує інформацію на все життя.
Холерикові достатньо 4—5 повторень, але він зберігає інформацію дуже довго.
Що стосується меланхоліка, то 17—20 повторів допомагають запам'ятати інформацію, але вона швидко забувається.
Звідси випливає принцип індивідуального підходу до дітей при їх навчанні. Отож, необхідно обов'язково враховувати індивідуальні особливості дитини. Нещодавно у психологічній науці з'явився новий термін — статевий диморфізм. Він означає диференційований підхід до виховання і навчання дітей різної статі. Тобто виявляється, що хлопчики і дівчатка потребують неоднакових підходів у вихованні та навчанні. У перші роки навчання в школі здатність запам'ятовувати краще розвинена у дівчаток через їхній більш інтенсивний розвиток. Тому кількість повторень для заучування навчального матеріалу хлопчиками цього віку має бути більшою. Дівчатка краще запам'ятовують вірші, їм легше даються предмети, що потребують запам'ятовування значної кількості фактів.
- Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим, вони різні за біологічним віком.
- Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір, орієнтується в ньому, а головне, по-різному осмислюють усе, з чим зустрічаються в цьому світі. І, звичайно, не так, як ми — дорослі.
- Коли жінка навчає та виховує хлопчиків (а чоловік — дівчаток), їй мало знадобиться власний дитячий досвід. Порівнювати себе в дитинстві з ними — неправильно і марно.
- Майте на увазі, що дорослий, який сварить дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає людину, що захворіла.
Немає коментарів:
Дописати коментар